Іспанію проти арабів, про що розповідає одна з перлин середньовічної літератури - епос «Пісня про Роланда». Нові межі своїх володінь Карл укріпив прикордонними областями - марками. Тепер його величезна держава включала більшу частину Західної Європи з її численними племенами й народами. Цим вона нагадувала Західну Римську імперію. У Карла виникла ідея відродити імперію і стати імператором.

Якраз у цей час папа Лев III, рятуючись від ворожої йому римської знаті, прибув до франкського короля з проханням про захист. Карл здійснив похід на Рим і повернув папі його престол. На Різдво 800 р. папа поклав на голову Карла імператорську корону. Так на Заході знову виникла імперія.

Двічі на рік при імператорському дворі збиралися наради великих феодалів. З ними Карл узгоджував свої накази - капітулярії. Дуже багато зробив Карл для культурного розвитку своєї країни: створював школи, зводив прекрасні споруди. Саме тоді почали вести щорічні записи важливих подій - аннали. З усієї Європи Карл запрошував до себе освічених людей і багатьох з них призначав на державні та церковні посади. Франкська держава досягла найвищого розвитку. Але вона виникла внаслідок завоювань, об'єднувала різні народи і не могла довго залишатися міцною.

IX ст. З «Діянь Карла Великого» Ндткера Заїки

Повернувшись після тривалої відсутності, Карл наказав, щоб явилися до нього хлопчики, яких він доручив (учителю) Клименту, і представили йому свої листи та вірші. Діти середнього та нижчого стану несподівано принесли твори, підсолоджені всіма приправами мудрості, знатні ж представили убогі та безглузді.

Тоді мудрий Карл відділив тих, хто добре працював, і, поставивши їх праворуч від себе, звернувся до них з такими словами: «Я дуже вдячний вам, діти мої, що ви намагалися в міру своїх сил виконати мій наказ для вашої ж користі. Старайтеся досягти досконалості, і я дам вам чудові єпископства та монастирі, і ви завжди виглядатимете в моїх очах людьми, гідними поваги».

Повернувши потім своє сповнене великого осуду обличчя до тих, хто стояв ліворуч, він кинув їм грізні та глузливі слова: «Ви, високошляхетні, ви, синки знатних, ви, розпещені красунчики! Розраховуючи на своє походження і статок, ви знехтували моїм повелінням і своєю доброю славою. Знайте одне: якщо ви негайно не надолужите попередню безтурботність невтомною старанністю, ніколи ніякої милості не дочекаєтеся ви від Карла».