Суассон, адже там ми маємо поділити всю воєнну здобич. І якщо ця посудина за жеребом дістанеться мені, я виконаю прохання». Коли в Суассоні склали всю здобич посередині, король промовив: «Хоробрі воїни, я прошу вас віддати мені, крім моєї долі, ще й цю посудину». Зрозуміло, він говорив про згадувану чашу. У відповідь на ці слова короля кмітливіші промовили: «Славетний королю! Усе, що ми тут бачимо, - твоє, і ми самі залежимо від тебе!»

Щойно вони вимовили ці слова, як один запальний воїн, заздрісний і нерозумний, підняв сокиру і з гучним вигуком: «Ти одержиш звідси лише те, що тобі належить за жеребом», - опустив її на чашу. Всі були вражені цим вчинком, але король витримав образу терпляче й покірно... А через рік король наказав усім воїнам з'явитися зі своїм військовим спорядженням, аби показати, чи належним чином доглядають вони за своєю зброєю. І коли він обходив лави воїнів, то підійшов до того, хто ударив сокирою по чаші, (промовив: «Ніхто не тримає зброю у такому поганому стані, як ти». Хлодвіг підняв свою сокиру і розрубав йому голову, кажучи: «Саме так і ти вчинив з тією чашею в Суассоні». Коли той помер, він наказав іншим розійтися, налякавши їх своїм вчинком.

Хлодвіг провів широкі завоювання і залишив після себе велику об'єднану державу. Однак у міжусобних війнах його нащадків вона розпалася, а самі меровінгські королі втратили авторитет і реальну владу. Країною почали розпоряджатися майордоми. Спочатку майордом (старший у домі) був просто управителем королівського палацу. Згодом ці «слуги» прибрали до своїх рук управління всім королівством. За їхнім бажанням призначалися і усувалися королі, які вже нічого не вирішували і через це отримали від сучасників зневажливу назву «безсилі королі». Один із майордомів, Піпін Герістальський, у 687 р. об'єднав країну. Хоча сам він королем ще не став, проте владу передав своєму синові.

 4. Нові правителі Франкського королівства. На початку VIII ст. виникла загроза існуванню Франкської держави. На її територію вдерлися араби, які перед тим захопили Піренейський півострів. У 732 р. у битві біля Пуатьє майордом Карл Мартелл («Молот» - так назвали його за численні перемоги) завдав арабам поразки і зупинив їхнє подальше просування в Європу. Вирішальну роль у його успіхах відіграло створення кінноти.

Кінь і обладунок коштували досить дорого. Придбати їх могли лише забезпечені люди, які володіли головним на той час багатством - землею. Щоб заохотити до служби в кінноті, Карл відібрав чимало землі в непокірної знаті та церкви і роздав її всім, хто виказав готовність стати під його прапори. Земля передавалася разом із прикріпленими до неї селянами. Називалося таке пожалування бенефіцій (благодіяння). Спочатку за службу його одержували у довічне користування, згодом бенефіцій перетворився на спадкове володіння - феод. Він переходив від батька до сина разом з обов'язком нести військову або іншу службу. Таких людей називали феодалами. Той, хто одержував бенефіцій, ставав васалом (слугою) власника землі. Він був зобов'язаний вірно служити своєму господарю - сеньйору