Війна була незмінною супутницею Середньовіччя. Постійно воювали країни, народи, королі, папи, сусіди-феодали. І щоразу в битвах гинули люди. Жертвами винищувальних війн стала майже третина середньовічних європейців. Більшість населення постійно недоїдала, кожний шостий рік ставав голодним. Це й не дивно: адже люди надто залежали від сил природи. Будь-яке стихійне лихо - посуха, повінь, пожежа, ураган - викликало неврожай, а за ним і голод. Хронічне недоїдання ослаблювало людський організм і робило його беззахисним перед хворобами, особливо перед епідеміями.

Страшенні спогади залишила про себе «чорна смерть» - чума 1348-1350 років. Її занесли в порт Мессіна на Сицилії генуезькі кораблі. Вони прибули зі Сходу і привезли у своїх трюмах чорних пацюків, рознощиків цієї страшної хвороби. Зараза миттєво охопила майже всю Західну Європу. Помирало так багато людей, що іноді нікому було навіть ховати небіжчиків. За три роки чума забрала в різних країнах від чверті до половини населення. Особливо жахливими наслідки епідемії виявилися в містах, де на невеликому просторі скупчувалося багато народу. Сучасник писав зі скорботою, що «люди вмирали і падали немов листя з осінніх дерев». Поширенню епідемій сприяли антисанітарія і відсутність належної медичної допомоги. Безпорадні люди втікали із зачумлених міст і розносили інфекцію далі. Вони не знали справжніх причин страшного лиха і були готові пояснювати свої страждання всілякими нісенітницями.

Здебільшого ополчалися проти євреїв. їх звинувачували в навмисному отруєнні колодязів, вода з яких начебто й викликала чуму. Багатьох спалювали, а інших виганяли з країни, дозволяючи забирати з собою тільки те, що поміщалося в руках. Насправді така ненависть мала зовсім іншу основу. Християнська релігія забороняла позичати гроші під відсотки, а іудейська віра дозволяла надавати такі послуги всім, крім одновірців. Не дивно, що саме євреї й ставали лихварями. Ті, хто користувався їхніми послугами, нерідко розорювалися і вважали євреїв головними винуватцями свого нещастя. Щоправда, після закінчення епідемії євреям дозволяли повернутися назад. Але тепер вони змушені були жити тільки у спеціальних гето - огороджених муром окремих районах міста, куди на ніч зачиняли ворота.