постійно діючим комісіям. Так виникла інквізиція (з лат. - розслідування) - грізна зброя проти єретиків. Папа віддав її в руки ордену домініканців і сам призначав інквізиторів. Слідство було таємним і проводилося із застосуванням жахливих тортур, під якими нещасні жертви обмовляли і себе, й інших. Вирватися з катівень інквізиції вдавалося дуже рідко, зазвичай осуджені закінчували життя на вогнищі. Спалення відбувалося у святкові дні на головній площі міста при великому скупченні народу, а присутність на ньому вважалася виявом благочестя.

До кінця XV ст. число жертв інквізиції залишалося порівняно невеликим. Справжній терор почався на схилку Середньовіччя, переважно у володіннях іспанського короля, де розправи очолив великий інквізитор Томас Торквемада. Впродовж 15 років за його наказом на вогнищах загинуло близько двох тисяч чоловік.

XIII ст. З «Історії альбігойців» П'єра де Во де Серне

Абат, дізнавшись, що в одному з будинків зібралася безліч єретиків, попрямував туди зі словами миру і порятунку і з бажанням навернути їх до добра. Ті, однак, обірвали звернення до себе і як один закричали: «Що ви нам проповідуєте? Ми не приймаємо вашої віри. Ми не визнаємо Римської Церкви. Ваші намагання даремні. Ми віддані братству, від якого нас не відірве ні життя, ні смерть».

Почувши це, вельмишановний абат негайно залишив цей дім і пішов до жінок, які зібралися в іншому будинку, аби звернутися до них зі словом проповіді. Але якими б твердими й упертими не були у своїх помилках єретики-чоловіки, жінок він знайшов ще більш упертими та єретичними. Розклали велике багаття і їх усіх у нього покидали. Не було навіть необхідності робити це силоміць, бо вони самі йшли у вогонь.