порядки. Головну роль відігравало Єрусалимське королівство, інші склали йому васальну присягу. Хрестоносцям доводилося постійно воювати з мусульманами і зводити проти них могутні фортеці. Ці оборонні споруди, а також безперервний приплив рицарів із Західної Європи дозволяли хрестоносцям упродовж 200 років утримувати свої володіння на Близькому Сході.

Для захисту хрестоносних держав і охорони паломницького шляху були створені духовно-рицарські ордени. їхні члени присягалися не одружуватися, жити в бідності та послуху. На відміну від звичайних монахів, головне заняття яких полягало в молитві та праці, обов'язок членів духовно-рицарських орденів полягав у тому, щоб зі зброєю в руках боротися проти «ворогів християнської віри».

Першим виник орден госпітальєрів. Ще до Хрестових походів у Єрусалимі діяв притулок для прочан - госпіталь Св. Іоанна Милостивого (звідси інша назва ордену - іоанніти). Пізніше там лікували поранених і хворих рицарів, а монахи, які доглядали за ними, і створили орден. Згодом госпітальєри перебралися на острів Родос, а потім - на острів Мальту, що дало ще одну назву ордену - Мальтійський. Зараз він є звичайною благодійницькою організацією.

Другим став рицарський орден тамплієрів, або храмовників (від франц. «тампль» - храм). Його перші рицарі розмістилися в Єрусалимі там, де за легендою стояв колись храм царя Соломона. Тому орден і дістав таку назву. На печатці тамплієрів зображені два рицарі, які скачуть на одному коні, що мало символізувати їхнє братерство й бідність. Але всупереч цьому орден швидко став дуже багатим. Храмовники займалися лихварством, володіли землями, портами, верфями, могутнім флотом. Багатство дозволяло їм впливати на державні справи. У XIII ст. Великий магістр (голова ордену) відверто попереджав англійського короля Генріха III: «Якщо Ви порушите наші права, то навряд чи залишитеся королем». Утім, саме багатство стало головною причиною загибелі ордену на початку XIV ст.

Третій великий духовно-рицарський орден називався Німецьким, або Тевтонським, тому що об'єднував переважно німецьких рицарів. Він недовго залишався у Палестині, а згодом перемістився у Східну Прибалтику. Там орден вогнем і мечем підкорив пруссів, відібрав у Польщі північні землі й створив власну державу.

3. Згасання хрестоносного руху. Духовно-рицарські ордени чимало зробили для захисту володінь хрестоносців, але вплинути на кінцевий результат боротьби вони були неспроможні. Об'єднавшись, мусульмани з