позбавляє папу сану. Свій лист до папи він закінчив зухвалими словами: "Ми, Генріх IV, король Божою милістю, з усіма нашими єпископами говоримо тобі: геть звідси!" Тоді папа відлучив Генріха від церкви (заборонив здійснювати церковні таїнства - причастя, покаяння та інші), а всіх його підданих звільнив від присяги на вірність правителю.

Негайно проти Генріха піднялося повстання, виникла реальна загроза втрати трону. І відбулося неймовірне: Генріх вирушив на поклін до папи. З великими труднощами йому вдалося подолати зимові Альпи і досягти неприступного італійського замку Каносса, де перебував Григорій VII. Тільки ціною нечуваних принижень Генріх IV вимолив у папи прощення. З тих пір вислів «ходіння в Каноссу» означає повну поразку і необхідність виконувати найпринизливіші вимоги.

XI ст. Хроніст Ламберт Гзрсфельдський про зустріч Генріха IV з Григорієм VII у замку Каносса в 1077 р.

І ось король прибув, як було наказано, і оскільки замок був обнесений потрійним муром, то його прийняли всередині другого кільця стін, тоді як увесь його почет залишився зовні. Там він скинув королівський одяг, без знаків королівської гідності стояв, не сходячи з місця, босий і не їв з ранку до вечора, очікуючи на вирок папи римського. Так було і на другий, і на третій день. Зрештою на четвертий Генріха допустили до папи і після тривалих переговорів з нього зняли церковне відлучення на таких умовах.

У призначений папою день він мав прибути в певне місце на загальні збори німецьких князів і дати відповідь на звинувачення, які вони йому висунуть. А папа, якщо вважатиме за корисне, як суддя прийме рішення. Генріх мусить за його вироком або втримати владу, якщо звільниться від звинувачень, або покірливо зректися її, якщо звинувачення будуть доведені, а його за церковним статутом оголосять негідним королівської шани...

Якщо у випадку спростування звинувачень він збереже могутність і знову укріпиться на троні, то повинен підкоритися римському єпископу, завжди його слухатися і допомагати в міру своїх сил.

Протистояння між імперією і папством (боротьба за інвеституру) з перемінним успіхом тривало до середини XIII ст. Кінець кінцем у питанні про призначення єпископів було досягнуто компромісу, щоправда, вигіднішого для папи. У перебігу цих подій дуже зросла могутність римської церкви. Папство опинилося на порозі своєї найвищої могутності.

4. Чернечі ордени. Вагому підтримку папській політиці надавало чернецтво. Як ми вже знаємо, засновником західного чернецтва став у VI ст. Бенедикт Нурсійський. У наступні століття бенедиктинські монастирі