Одночасне ведення велетенських будівництв вимагало величезних коштів і мільйонів робочих рук. Колосальних витрат коштували також невдалі для Китаю війни. Імператори посилювали податковий тягар, народ відповідав повстаннями. Становище в країні ускладнилося настільки, що відбулася зміна влади. На імператорський трон зійшла династія Тан (618-907).

2. Блиск і занепад імперії Тан. У спадок нові правителі отримали господарчу розруху. Повсюди пустувало безліч земель, до казни надходило обмаль прибутків. Щоб виправити ситуацію, імператори роздали в користування біднякам занедбані землі. Наполегливою працею селяни поступово перетворили пустирі на родючі ниви і різко збільшили врожаї. Відповідно прибутки до державної скарбниці теж зросли.

Помітно поширилося вирощування і споживання рису та чаю. Вони швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення тростинного цукру. Селяни успішно застосовували вдосконалену сільськогосподарську техніку: користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, яке приводила до руху робоча худоба. Повсюдно працювали водяні млини. З'явилися перші вироби з порцеляни.

Упродовж тривалого часу за межами Китаю не знали, як виготовляється порцеляна. Це було секретом і гордістю Танської імперії. Вироби з порцеляни відрізнялися надзвичайною білизною і тонкістю. Китайські майстри навіть казали, що порцеляновий посуд повинен бути «блискучим, як дзеркало, тонким, як папір, дзвінким, як гонг, гладким і сяючим, як озеро в сонячний день». Досконалі порцелянові предмети цінувалися настільки високо, що знамениті поети присвячували їм вірші.

Успішно розвивалася морська й караванна торгівля. Важливу роль продовжував відігравати Великий шовковий шлях, який зв'язував Китай з країнами Середньої Азії та Середземномор'ям. Щоб утвердити своє головування на шовковому шляху, танські імператори проводили активну

зовнішню політику. Китай підкорив значні території і розширив свої кордони від Тихого океану до Аральського моря і від пустелі Гобі до берегів Гангу. Але спроби китайських військ просунутися в Середню Азію зупинили війська Арабського халіфату.

У танському Китаї швидко поширився і перетворився на одну з основних релігій буддизм. Ця віра приваблювала багатьох проповіддю милосердя, обіцянням благ за добрі справи й покарання за погані. Поряд з буддизмом існувало традиційне для Китаю конфуціанство, яке закликало бути справедливим і чесним, ставитися до інших людей з повагою, шанувати старших і піклуватися про молодших. Особливість Китаю полягала в наявності релігійної терпимості - становища, коли релігії не ворогують, а взаємодіють між собою і доповнюють одна одну. Китайцю не