ли між собою, поки один із ханів - Темучйн - не розгромив суперників. У 1206 р. відбувся курултай - загальні збори кочової знаті, які визнали Темучина верховним правителем Монголії і затвердили за ним титул Чингісхан (великий хан).

На честь цієї події учасники курултаю підняли величезний, виготовлений із і хвостів білих коней дев'ятикінцевий прапор - символ влади нового степового монарха. Відтепер ніхто не насмілювався перечити Чингісхану. В його руках зосередилася майже необмежена влада.

Об'єднавши і укріпивши свою державу (монгол, «улус»), Чингісхан перейшов до зовнішніх завоювань. Талановитий, але винятково жорстокий полководець, Чингісхан мав відбірне стотисячне кінне військо, в якому панувала залізна дисципліна. Ненаситна жага здобичі вела монголів уперед. Підкоривши Північний Китай, степняки взяли на озброєння китайські стінобитні, каменебитні та вогнеметні знаряддя. Наявність військової техніки значно полегшила монголам завоювання Середньої Азії, допомогла спустошити Іран і Закавказзя.

Справжній розгром вчинили монголи кочівникам-половцям. Це змусило половців звернутися з проханням про допомогу до руських князів. Декілька руських дружин вирушили у Половецький степ і в 1223 р. уперше зійшлися з монголами в битві на річці Калці. Відсутність єдиного командування, чвари між князями і неузгодженість дій прирекли русько-половецьку рать на поразку. Переможці з небаченою жорстокістю відсвяткували свій успіх. Поклавши на тіла поранених і помираючих руських воїнів дошки, монголи влаштували на них бенкет. Проте навіть така гірка поразка не стала для князів пересторогою майбутніх випробувань і не змусила їх об'єднатися.

Взимку 1237 р., коли ніхто не чекав нападу ворога (зазвичай воювали в теплу пору року), монголи вторглися в руські землі. Після п'ятиденної облоги і штурму з використанням таранів та метальних знарядь воїни хана Вату (Батий, онук Чингісхана) взяли Рязань. Потім монголи обрушилися на Владимиро-Суздальську землю, піддаючи все на своєму шляху страшенному спустошенню. Населення Русі чинило завойовникам відчайдушний, але ізольований опір. Героїчним епізодом боротьби стала оборона маленького міста Ковельська, який сім тижнів стримував натиск ворога. Далі монгольське військо вирушило на Новгород. Мужнє протистояння руського народу підірвало сили загарбників, до того ж почалася весняна повінь. Бату повернув свою кінноту назад і відійшов за Волгу.

Восени 1240 р. хан почав новий похід. І знову кожне князівство зустрічало завойовників поодинці. Бату захопив і вщент зруйнував Київ, пройшов кривавим рейдом по Галицько-Волинському князівству. Навесні