країнах мусульмани боролися з язичниками. До релігій, які визнавали єдиного Бога - християнства та іудаїзму, - вони ставилися терпимо. Християни та іудеї обов'язково платили податки, але їх не змушували приймати іслам.

VIII ст. Арабський автор Абу-Юсуф про мудрість халіфа Омара

Омару відчинили ворота міста, і він увійшов і сів у дворі церкви Воскресіння. Коли настав час молитися, він сказав патріарху Софронію: «Я хочу помолитися». Той відповів: «Повелитель віруючих, помолися на тому місці, де знаходишся». Омар відповів: «Тут я не молитимуся». Тоді патріарх привів його до церкви Константина і поклав йому циновку всередині церкви. Омар сказав: «Ні, й тут я не молитимуся». І вийшов Омар на сходи, і помолився один на сходах. І потім сказав Софронію: «О, патріарх, ти знаєш, чому я не помолився всередині цієї церкви?» Той відповів: «Не знаю, о, повелитель віруючих!» Тоді Омар сказав: «Якщо б я помолився всередині цієї церкви, то ця церква пропала б для тебе, пішла б із твоїх рук, і мусульмани після мене відібрали б її у тебе, кажучи при цьому: "Тут помолився Омар"».

4. Розквіт і занепад Халіфату. У 750 р. владу в Халіфаті захопила династія Аббасйдів (нащадки Аббаса, дядька Мухаммада). Вони перенесли столицю до іракського міста Багдад.

У цей час країна досягла вершини економічного розквіту. Застосування іригаційних систем забезпечувало успіхи землеробства, високі врожаї рису та бавовни. Араби розводили цінні породи коней і овець. Заслужена слава йшла про вироби ремісників - тканини, славнозвісну дамаську сталь, зброю, скляні та ювелірні вироби, парфуми. Купецтво вело широку і жваву торгівлю. Двір халіфа потопав у розкоші. Пам'ять про це, як і про відомого халіфа Гаруна ар Рашида, збереглася в знаменитих казках «Тисяча і одна ніч».

Проте Аббасиди вже не могли тримати під контролем усе, що відбува-лось у велетенській державі. Намісники окремих областей - еміри - поводилися як повноправні господарі підпорядкованих їм земель. Від Халіфату одна за одною почали відпадати великі території - Іспанія, Марокко, Закавказзя, Середня Азія, Вірменія, Єгипет. Невдовзі халіфи втратили реальну владу, а в XIII ст., під час монгольського нашестя, були навіть вигнані з Багдада. Арабська держава припинила існування, але на величезному просторі, яким колись управляли халіфи, поширився іслам. Виникло поняття «арабський світ».

5. Світ знань і різнобарв'я культури. Коли завойовники-араби прийшли в Передню Азію, там існували давні культурні традиції. Місцеве населення (греки, перси, сирійці, євреї) дивилося на мусульман як на варварів. Проте араби дуже швидко сприйняли мудрість підкорених народів і на її основі створили власну високу культуру.

Іслам ставився до знань як до одного з проявів всемогутності Аллаха і вважав їх необхідною умовою справжньої віри. Цим заохочувався розвиток науки, а разом з нею і мистецтва, яке теж розглядалося як вид знань. Арабською мовою було перекладено чимало творів античних мис-