3. Арабські завоювання. Після смерті Мухаммада знать обрала з його найближчих сподвижників нового правителя - халіфа (заступника пророка), який зосередив у своїх руках усю духовну, світську та військову владу. Мусульманська держава стала називатися Халіфатом. Іслам не лише об'єднав арабів, а й поставив перед ними мету: поширити нову релігію серед «невірних» і тим підтвердити її правоту. Найшвидше де можна було зробити за допомогою зброї, тому перше століття існування Халіфату стало добою майже суцільних завойовницьких воєн.

Арабські халіфи вміло скористалися з того, що дві великі сусідні країни - Візантія та Іран - повсякчас виснажували одна одну нескінченними війнами. На їхні території обрушилася на своїх швидконогих скакунах легка кіннота халіфа Омара. Невдовзі араби завоювали Сирію, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Північну Африку і почували себе там справжніми господарями. Під приводом боротьби з «невірними» Омар остаточно знищив знамениту Александрійську бібліотеку. За легендою, він сказав: «Усе, що відповідає Корану в древніх книгах, є в Корані, а те, що не відповідає, не підходить для мусульман». Халіфат постійно розширювався за рахунок нових завоювань. Згодом під владою арабів опинилися частина Вірменії, Азербайджану і Грузії, а також Середня Азія і долина Інду. У 711 р. полководець Джебель аль-Тарік подолав протоку, яку за його іменем назвали Гібралтар, і підкорив більшу частину вест-готських володінь в Іспанії. Окрилені успіхом араби перейшли Піренеї і просувалися землями Франкської держави, аж поки їх не зупинив Карл Мартелл.

У середині VIII ст. територія Халіфату простягалась від Атлантичного океану до гір Паміру, від Сахари до Приаралля. Це була держава, що володіла землями в Азії, Африці та Європі. Поступово завойовники-ара-би засвоїли більш високу культуру підкорених народів. У Халіфаті розквітла торгівля, зросли міста, а їхні вулиці прикрасили чудові палаци й мечеті. Саме тоді була зведена головна мусульманська святиня Єрусалима - мечеть Омара, відома сьогодні як Аль-Акса (Далека). У завойованих