Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років. Вона увібрала в себе Велике переселення і змішування народів, звичаї сільського життя і бурхливий розквіт міст. Це був час мирної праці і кривавих війн, великих святих і вогнищ інквізиції, видатних винаходів і переслідування вільнодумців.

Варварські нашестя знищили античний світ, його господарство і культура поринули в безодню занепаду. Проте коріння європейської цивілізації збереглося й змогло пробити шлях до нового піднесення. За десять століть склалося нове суспільство, повністю змінився вигляд Європи і Азії, зародилася нова цивілізація. Саме в добу Середньовіччя виникли народи й країни, які продовжують існувати сьогодні. Навіть звичний для наших сучасників розподіл Європи на Західну і Східну відбувся теж тоді.

На зміну язичництву прийшло християнство - сила, яка об'єднувала Європу. Виник і перетворився на світову релігію іслам. На відміну від християнства, він не став єдиною вірою Сходу, а існував поряд із буддизмом, індуїзмом та іншими релігіями. Тому східні суспільства помітніше відрізнялись одне від одного, ніж європейські.

У Середні віки виникли й зросли міста з їх ремеслами, торгівлею, соборами, університетами і особливим способом життя. Вони стали центрами формування нового гуманістичного світогляду і нової ренесансної культури. Середньовіччя виявило здатність постійно вдосконалюватися, знаходити нові форми розвитку. Воно засвідчило потяг тогочасної людини до активності та її прагнення розширити свої життєві горизонти. Подорожі Колумба й відкриття Америки перегорнули чергову сторінку світової історії. Але це вже інша - Нова історія.

ЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА