означало покрити себе ганьбою. Коли ж таке траплялося, то назустріч германцям, які втратили мужність битися з ворогом, вибігали їхні матері й дружини. Вони вимагали вбити себе і тим врятувати від полону та рабства. Нерідко це змушувало воїнів повернутися і продовжувати бій. Германці були переконані, що війна є найкращим із занять, а смерть на полі бою - найгіднішою.

З IV ст. серед германців почало поширюватися християнство у вигляді аріанства. Воно оголошувало Христа істотою, нижчою за Бога-Отця, і за це пізніше засуджувалося церквою. Першими аріанство прийняли готи. Серед них проповідував священик Ульфіла, який переклав Біблію з латини готською мовою. Християнізація прискорила виникнення в германців держави.

І ст. Римський історик Корнелій Тацит про германців

Королів германці обирають за знатністю, а воєначальників - за доблестю. При цьому королі не мають необмеженої чи свавільної влади, а вожді стоять на чолі швидше тому, що подають приклад, а не тому, що користуються правом наказувати; тому, що вони хоробрі, виділяються в бою, б'ються попереду війська і цим викликають подив...

У незначних справах радяться старійшини, у важливіших - усі, причому ті справи, по яких рішення приймає народ, попередньо обговорюються зі старійшинами...

Під час бою вождю соромно, якщо його дружина покаже себе хоробрішою за нього, дружині ж соромно відставати від вождя. Повернутися живим з бою, в якому загинув вождь, - означає на все життя вкрити себе ганьбою і безчестям... Вожді б'ються за перемогу, дружинники - за вождя. Якщо плем'я, в якому вони народилися, скніє в тривалому мирі та бездіяльності, то чимало знатних юнаків подаються до тих племен, які на той час десь воюють. Адже цей народ не терпить спокою, та й простіше відзначитися серед небезпек, а прогодувати велику дружину можна лише грабунком і війною...

Землю займають усі по черзі за числом робітників і згодом розділяють її між собою за гідністю...

Жоден народ не є таким щедрим і гостинним, як германці. Вважається за гріх відмовити комусь із смертних у притулку. Кожен пригощає найкращою їжею відповідно до свого достатку...

Ті, хто досяг юнацького віку, відпускають волосся й бороду і доти не змінюють такої зовнішності... поки не вб'ють ворога... У боягузливих і невойовничих цей жахливий вигляд так і залишається. Найхоробріші носять на собі залізне кільце, немов кайдани, допоки не вб'ють ворога.

2. Велике переселення народів і утворення германських королівств.

У ІV-VІІ ст. по Європі одна за одною прокотилися могутні хвилі варварських нашесть. Десятки племен знялися з місць, де вони жили сотні років, і вирушили на завоювання нових земель. До масового пересування їх штовхали різке похолодання, зростання населення, тиск кочівників Сходу, а також схильність варварських племен на тогочасному рівні їхнього