тиною цієї релігії є віра в очисну та магічну силу води. Один з головних обрядів індуїзму - щоденне ритуальне омивання. Індуїсти вірять у переселення душ і переконані, що при наступних народженнях можуть опинитися на Землі у вигляді якоїсь тварини. Тому до тварин ставляться як до істот священних і не завдають їм шкоди. Особливо шанують корову, вбивство якої жахає індуїстів більше, ніж убивство людини.

Як і всі інші народи, середньовічних індійців цікавила таємниця смерті. В релігії індуїзму їй належить особлива роль. Тіла померлих спалювали, бо вірили: саме вогонь визначає, що було добрим, а що злим у кожній людині. Індуїсти вважали, що попіл погребального багаття вбирає в себе все грішне і недосконале в померлій людині, а вогонь переносить її душу в рай. Утім, далеко не всі смертні могли потрапити до раю. Перепусткою туди слугувало доброчесне життя, тобто неухильне виконання своїх кастових обов'язків. Для вищих каст це означало справедливе управління чи мужню поведінку на полі битви, а для нижчих - добросовісне виконання кастової роботи і шанування знатних осіб. Так індуїзм повністю виправдовував кастовий поділ суспільства.

Хоча б раз у житті кожен індуїст намагався здійснити паломництво до святих місць. Прочани омивалися у водах священних рік, підносили дари релігійним святиням, курили перед ними пахощі.

Індуїстські храми і монастирі були дуже багатими. Правителі дарували їм цілі села і звільняли від податків. Мешканці таких сіл забезпечували священнослужителів усім необхідним: харчами, гірляндами квітів і пахощами для численних богослужінь. При храмах жили ремісники, писці, музиканти і навіть танцівниці. У кожному храмі поряд із святилищем (приміщення для молитов) існувала спеціальна зала для виконання присвячених богам танців.

Починаючи із VII ст. індуїзм усе активніше витісняв буддизм. Проте буддизм продовжував приваблювати частину населення тим, що не вимагав зречення від колишніх богів. Крім того, буддизм вважає цінними тільки особисті якості і заслуги людини, а поділ на варни і касти заперечує. Тому він мав особливу популярність серед недоторканих, і на початку Середньовіччя в Індії продовжували будувати буддійські храми.

Після виникнення Делійського султанату почалось навернення населення в іслам. Одних робили мусульманами проти їхньої волі, інші самі приймали нову віру заради привілеїв: адже тільки мусульмани мали право посідати керівні посади. Утім, іслам ніколи не став єдиною, а лише однією (поряд з індуїзмом) з двох головних релігій Індії. Більше того, індійські мусульмани перейняли з індуїзму кастовий устрій і вшанування деяких місцевих святих.

5. Наука і культура. Середньовічна індійська наука успадкувала і продовжувала успішно розвивати досягнення давнини в різних галузях